ПОЕЗІЯ--ЦЕ   ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ...

            Прекрасне й добре в житті  завжди поруч, бо все це йде не стільки від розуму, скільки від душі, від нашого відчуття. Позитивні емоції спонукають до того, що в людини з'являється добре ставлення до навколишнього світу і бажання самому творити добро. 
         Хтось із мудрих сказав: «Прекрасне — це символ морального добра». Прагнення людини до красивого залишається незмінним упродовж віків. Людина хотіла передати неповторні явища природи чи свій стан — вона стала створювати первісну мелодію чи пісню.

         Особливо тонко це відчувають поети, а до того ж ще й юні...

                   Сьогодні я хочу познайомити вас із юним обдаруванням — Діаною Литвинко. Ця чарівна дівчинка народилася 29 липня 2005 року у Полтаві. 2008 року переїхала з батьками до міста Кременчук. 2011 року пішла у 1 клас Кременчуцької ЗОШ №3.

         Уже з п'яти років  бере участь у різноманітних конкурсах та фестивалях. Є переможцем фестивалю-конкурсу "Таланти Крюківського району", дипломантом конкурсів військово-патріотичної пісні 2011-2013 років, фіналісткою вокального конкурсу "Золоті нотки. Кременчуцьке розмаїття".

         З 1 по 4 класи перемагала у конкурсі на краще читання віршів Т.Г.Шевченка "Кобзареве слово". Відмінниця у навчанні. Нагороджена похвальними листами.

         У вільний час Діана складає вірші, захоплюється історією України, є великою патріоткою своєї Батьківщини.

         Життєві обставини склалися так, що на даний час родина переїхала до селища Білики. Діана продовжує навчання у 5 класі Білицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1.

         Моє перше знайомство з цією, без сумніву,  талановитою дівчинкою було дуже приємним. Вона робить перші спроби пера. Віриться, що це лише початок її творчого шляху. Ось кілька її віршів.

Маленьке кошенятко

Маленьке кошенятко на вулиці сидить.

Воно, напевне, загубило маму.

Маленьке кошенятко тихесенько нявчить,

І є надія, що його хтось знайде.

Почався дощ, а разом з ним і злива.

Холодний вітер, в небі грім гримить.

Маленьке кошеня втіка щосили,

Воно зі страху злякано біжить.

Бідненьке мчить, а дощ наздоганяє,

Він стукотить по даху, по трубі.

І спокою маленькому немає.

Воно шукає прихисток собі.

На ранок сонця промені ласкають.

Маленькі діти грають у дворі.

Вони в квача, у хованки там грають,

І весело гуляти дітворі.

"Наступна ти, ховайся вже, Діанко!

Я буду рахувать до десяти".

Вона сховалась в кущику в листочках.

"Мене тут вже нікому не знайти".

Сидить Діанка тихо причаїлась.

"Мене тут точно Злата не знайде".

Аж раптом щось в кущі заворушилось,

Тут вийщло кошенятко й до Діанки йде.

Діанка закричала, бо злякалась.

До неї швидко Злата підбіга.

Вона над бідним кошеням сміялась,

А ще буцнула  котика вона.

Діанка каже: "Злато, ти шо робиш?

Не буду більше я з тобой дружить".

Вона взяла маленького й додому...

А кошенятко вже на ручках спить.

Котики вербові

Котики вербові, ви не бійтесь нас.

Вже весна настала, і настав той час,

 Коли ви розквітли в лісі навесні

І пухнасті лапки простягли мені.

Я вас обережно принесу в свій дім.

Про вербові котики розкажу усім.

***        ***       ***

На одній найдавнішій планеті,

Де дерева високі ростуть,

Там багато промінчиків світять,

І дерева водичку там п'ють.

Там спокійна скрізь, лагідна тиша,

І легенький вітрець там дмухне,

Там природа красива й прекрасна.

Це вже кожна людина збагне...

Планета грибів

На дуже далекій планеті,

Де скрізь було все навпаки,

Там жив собі гриб Шиїтаке,

А з ним його друзі грибки.

Від сонця ховались в тіньочок

Під крони розлогих ялин.

А згодом, коли ішов дощик,

Всі дружно купатися йшли.

Грибок Шиїтаке був мудрим,

Про кожен грибок він все знав,

І ось через що на параді

Планету грибів представляв.

         Серед нас є багато талановитих людей. Це й художники, музиканти, письменники, поети. Хтось — зі стажем і напрацьованою популярністю. А хтось  тільки готується до великого мистецького майбутнього.

         Вітаємо Діану з поетичним дебютом у районній газеті і бажаємо нових творчих звершень!

                                                Лариса Храпко, учитель української мови та літератури

Білицької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1