До Міжнародного дня рідної мови

Рідна чи чужа?..

Кращої, ніж рідна, мови не буває…

Лише один день календаря відведено кожному народу, щоб вшанувати свою рідну мову. Доля будь-якого народу переплітається із долею його мови. Історія знає безліч прикладів того, як із зникненням мови зникає й етнос. Зберігати й плекати рідну мову може тільки її носій.

            День вшанування рідної мови у Білицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 пройшов дуже плідно. Розпочався він із привітання та короткої передісторії виникнення цього свята. За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого його відзначають усі народи Землі.

            Учні школи переглянули змістовну слайдову презентацію, підготовлену учителем української мови та літератури Храпко Л.М., «Говори українською!», яка примусила кожного замислитися над тим, чи знає він рідну мову? Шкільний бібліотекар, Дерев’янко А.А., підготувала виставку літератури «Невичерпне джерело», яка стане у нагоді учням, що цікавляться збірками творів сучасних українських письменників. Учителі початкової школи, Степаненко Т.К., Ємець В.М., Дробина О,С., Бабенко В.Б., у цей день провели міні-диктанти « Мова моя калинова», а учні 5-7 класів написали диктант «Мови рідної слово» із учителями рідної мови Нішкур А.В. та Нагребельною Л.Ф. Далі було цікавіше… Між класами школи проведено конкурс «Лист до рідної мови». Він тривав цілий  день, а під кінець уроків посипалися листи-подяки, листи-зізнання, листи-прохання, листи-вибачення…Усі учні були активними, байдужих не залишилося, дуже хочеться процитувати найцікавіші рядки.

            Влучними цитатами розпочали і завершили свій лист учні 6 класу:

                  Мова — це краса спілкування,

               Мова — як сонце ясне,

               Мова — то предків надбання,

               Мова — багатство моє!

            Щирим вибаченням вразили учні 9-А класу: «Ми хочемо почати лист із вибачення перед тобою, рідна мово, перед словом твоїм за те, що вже багато років поспіль ми спілкуємося суржиком, вважаючи його сучаснішим, універсальнішим… Розуміємо, це була наша помилка. Рідна мово! Обіцяємо, що будемо оберігати і ніколи не зрадимо тебе!»

                 « Так склалося, що наш народ добровільно нехтує своєю мовою. У великих містах дуже часто можна чути русизми, сленг, велику кількість англомовних слів, які , як сміття, забруднюють нашу мову. Це означає лиш одне, що ми не цінуємо ту величну мову, яку маємо. .. Кращої за тебе, наша рідна мово, немає. Ти — вічна!» — такими  були роздуми учнів 10-Б класу.

                 « Хочемо висловити  вдячність тобі, наша мово, за те, що ми з гордістю говоримо: це наша українська мова, вона наймилозвучніша у світі, ми — українці! У тобі таїться вся сила нації, її історія і колорит. Хай ніколи не зникає почуття любові до своєї мови та гордості за свій народ!

                 До рідного слова торкаюсь душею,

               Боюсь очорнити чи зрадить його.

               З цих слів — наша мова, пишаймося нею —

               Це музика й пісня народу мого!» — так зверталися до мови  учні

11-Б класу.

                 Та найбільше своєю відвертістю вразив лист-обіцянка учнів філологічного  класу: «           РІДНА МОВО!

                 Сьогодні, у Міжнародний день рідної мови, ми, учні 10-А класу, вітаємо ТЕБЕ і ось чого бажаємо: ЖИВИ! СЛАВСЯ! РОЗВИВАЙСЯ! Залишайся у серці кожного українця! Лунай з уст, поширюйся нашою землею! МОВО, вибач, що сучасне суспільство недбало ставиться до ТЕБЕ, вибач! Лишайся у серцях тих, хто завжди тебе цінуватиме і оберігатиме! Хочеться, щоб ТИ завжди залишалася такою чистою та мелодійною! МОВО, повір, ми зробимо усе можливе й неможливе, аби відродити ТЕБЕ! Ми віримо у ТВОЮ силу!»

                 Саме учні профільного класу продовжили творчу роботу на уроці української мови, написавши твір-роздум «Що я можу зробити для рідної мови?». У кожній роботі відчувається серйозність та обґрунтованість думки.

Шипило Ю. «Не думаю, що є на світі ще один такий народ, як наш, що вагається, якою мовою йому спілкуватися…Потрібно вчити мову, любити її, повернути українській мові престиж не на папері, а в житті».

Філіппова Т. «Як можна так ганебно ставитися до рідної мови, коли ми її вивчаємо ще змалечку, адже навіть люди інших національностей складають вірші про красу нашої мови…Я хочу досконало вивчити українську мову».

Лихоліп О. « Ти не повинен цуратися рідної мови, ще гірше — соромитися . Для мене українська мова — це голос моєї душі… Вивчай мову , звичаї, традиції свого народу!»

Богомол Є. «І так, що я можу зробити для рідної мови? Насамперед  розмовляти рідною мовою, шанувати її і ніколи не міняти на іншу».

Жук Ю. «Для початку мені треба вивчити рідну мову, саме тому  я й обрала філологічний профіль. Адже досконало володіючи своєю мовою, ми будемо прикладом для інших».

Суліма Д. « Необхідно вчитися, вдосконалювати своє мовлення та пам’ятати слова Шевченка: ««І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь».

Гавриш А. «Я повинна добре знати рідну мову, щоб мені не було соромно перед великими своїми земляками, які написали славетні твори та зберегли нам рідну мову».

Жмудь В. «Проблема не тільки у ставленні до української мови, проблема у наших лінощах, небажанні змінюватись …Кожен з нас повинен бути відповідальною особистістю з чіткими поглядами на життя та цінностями…»

Прохорова Л. «Треба самостверджуватися українською! Бути українцем! Слова — теж вчинки, а коли вони рідні, то й серцю гарно та мило».

                  Хочеться вірити у справжність цих дитячих почуттів і сподіватися на те, що вони збережуть і передадуть іншим поколінням найцінніше надбання нашого народу — українську мову!

                 А ще кожен бажаючий цього дня міг написати свою відповідь на питання: Українці соромляться розмовляти українською? Чому? Для цього учні 8-А класу підготували Вільну газету та збирали думки учнів, учителів, батьків.

Храпко О.Й., учитель української мови та літератури, провів лекцію для учнів 10-Б класу «Культура мовлення сучасної молодої людини» та підготував разом з учнями 10-А класу радіопередачу « Мова кожного народу — неповторна і своя». Жук Юлія та Лівіцька Альона, як справжні радіодиктори, виразно та емоційно прочитали поезії українських поетів про рідну мову. До речі, вони ж брали участь у шкільних олімпіадах з рідної мови, а також Жук Ю. зайняла І місце у районному конкурсі знавців рідної мови ім. П.Яцика та V місце – в обласному. Лівіцька Альона змагалася у знаннях з української мови  на районній предметній олімпіаді, де зайняла І місце, а VI—в обласній  олімпіаді. Бажаємо вам нових перемог!

                 Увесь день коридори школи прикрашали естетично оформлені стіннівки  із цікавим та повчальним змістом, де було багато прислів’їв, приказок, віршів, кросвордів та багато інших цікавинок. Влучні назви газет привертали увагу: « Мова моя калинова», «Рідне слово», «Словом про слово», « Свічадо», «Важкий шлях до рідної мови», «Скарби рідної мови», «Спочатку було Слово…». На згадку про цей надзвичайний день найактивніші учні отримали пам’ятку «Десять мовних заповідей свідомого громадянина України», автором  яких є Іван Огієнко (Митрополит Іларіон).

                 Спланувала  заходи до Міжнародного дня рідної мови та допомагала у їх проведенні учитель української мови та літератури голова шкільного методоб’єднання учителів-філологів Храпко Лариса Миколаївна. Завершуючи  свято, пролунали сердечні слова: «Рідне материнське слово для кожного є оберегом. Воно таїть у собі надбання віків, пам'ять усього народу, оберігає і передає всі виміри духовних скарбів поколінь. Бережімо рідне слово, бо у ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів,  сила нашого сьогодення і поступ майбутній! Щастя, добра, нових здобутків в ім’я України!»

Храпко Лариса, учитель української мови

 та літератури Білицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1