Журналістика — справа серйозна…

Сучасна журналістика – це складна система засобів масової інформації, що постійно розвивається та вдосконалюється.

У тому, що журналістика — справа серйозна, відповідальна і потребує неабиякого хисту та великої працездатності, навіть самозречення, переконалися на власні очі учні Білицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, які  навесні відвідали  Полтавську обласну державну телерадіокомпанію «Лтава».

Про цю подорож мріяли давно, адже із введенням профільного навчання у  філологічному класі з*явився і спецкурс за вибором «Основи журналістики». Його  викладають у школі із 2006 року.

До занять залучають і молодших школярів, які мають хороші літературні здібності та інтерес до цієї професії. Теоретичний матеріал тісно пов'язаний із практичною роботою: оглядами періодичних видань, екскурсіями, зустрічами з цікавими людьми, конкурсами, рольовими та діловими іграми. Не передати словами радість в учнів, коли вони дізналися, що екскурсія на «Лтаву» відбудеться. Рахували дні до поїздки.

 Телерадіокомпанія люб’язно відчинила двері перед школярами. Інна Якобенко, директор обласного радіо, захопила розповіддю про історію  самого приміщення, про те, як працюють радіожурналісти, чим відрізняється державний засіб масової інформації від приватного, показала устаткування, робочі кабінети. Дуже сподобалося школярам спостерігати за роботою ведучого у прямому ефірі.  

 «З першої хвилини екскурсії ми ні на мить не відволікалися і дуже уважно слухали розповідь. Все було цікаво. Я дізналася про специфіку роботи радіожурналіста, який повинен голосом та інтонацією донести до слухача усе, що відчуває сам», -- ділиться восьмикласниця Дарина  Хацкевич.

Але найцікавіше було у студії звукозапису! Ми дізналися, що на «Лтаві» вона – унікальна, бо там записували свої пісні Й.Кобзон, С.Ротару, Р.Кириченко, А.Пугачова, багато музичних гуртів, хорів. Саме тут були записані усі пісні до кінофільмів «Д’Артаньян і три мушкетери»,  «Зелений фургон», мультика «Острів скарбів» і багато інших. Нині над звуками тут чаклує людина сором’язлива і щира, але великий майстер своєї справи  звукорежисер Петро Сливка.

«Найбільше враження на мене справила студія звукозапису, — зазначив у своєму творі Богдан Храпко, учень 8-А класу. — Я переконався у тому, що звукорежисер—це людина,  без якої радіо не можливе. Повернувшись додому, того ж вечора знайшов в Інтернеті програму, за допомогою якої можна працювати зі звуками, і вирішив, що буду звукорежисером».

Олена Щербина, завідуюча фонотекою, із задоволенням показала учням , де і як зберігаються звукові носії.  Із великою цікавістю діти розглядали стелажі однієї з найбагатших серед державних телерадіокомпаній України фонотек.

Ще більший захват викликала телестудія «Лтава». Цікаво було спостерігати, як зростала зацікавленість, коли учні переходили із однієї студії в іншу, коли спостерігали за тим, з якою технікою доводиться працювати людям суміжних професій поряд із тележурналістами. Мандруючи коридорами телестудії, вдихаючи терпкий аромат кави, діти з цікавістю розглядали  стіннівки з фотографіями на яких – бурхливе творче життя «Лтави». Дипломи , якими заповнена стіна однієї із студій, свідчать про майстерність і визнання  людей, які тут працюють.

Чудову екскурсію для нас провів головний режисер обласного телебачення Дмитро Старіков.

Олександра Лисак, учениця 8-а класу, згадує: «Камери, світло, обладнання — все це змушувало мене поринути у світ фантазій, розбудило мою уяву. Ця поїздка зробила мене більш поінформованою людиною, яка на власні очі бачила світ по той бік блакитного екрана». «Після побаченого в телекомпанії «Лтава» мені захотілося там працювати, — зазначає Настя Білокінь, учениця 8-А класу. — Я зрозуміла, що тележурналіст повинен бути освіченою і ерудованою людиною. Я буду намагатися удосконалювати свої знання. І , можливо, наступного разу прийду в телерадіокомпанію не як учасник екскурсії, а як її працівник». « Ця екскурсія підштовхнула мене до усвідомленого  обрання майбутньої професії. Я і раніше мріяла бути телеведучою, а тепер безсумнівно хочу пов*язати своє життя з цією професією», — стверджує Юлія Таран із 8-А класу.

Учні 10-А, філологічного класу, відчули піднесення і наснагу, натхнення до творчості і опанування азів журналістики. Весняні канікули запам’ятаються цікавим і змістовним відпочинком, а екскурсія на «Лтаву» стала переконливою мотивацією в сенсі вибору майбутньої професії.    

Тому учениця філологічного класу Альона Лівіцька пише: «Хочеться щиро подякувати усім людям , які працюють в телерадіокомпанії «Лтава».     Телепередачі цього каналу подобаються мені давно. Адже ефірний час заповнений не нудними низькопробними серіалами або російськомовними попсовими концертами, які мені зовсім не цікаві, бо насолоди й інформативності не несуть. Мене, як глядача, приваблюють передачі, де й про літературу, й про театр розкажуть.

Ще хотіла б зазначити, що «Лтава» -- один з небагатьох каналів, що зберіг вечірню дитячу програму. Це дуже приємно.

 До речі, мені відомо, що"Лтава" - єдина в Україні державна регіональна телерадіокомпанія, що має дитячу студію телебачення "Разом", де навчаються і залучаються до телерадіожурналістики майже 100 дітей, які беруть безпосередню участь у створенні 10 телевізійних проектів. Вона активно співпрацює з міжнародними телерадіокомпаніями. А ще у  колективі ТРК  працює шість заслужених журналістів України. Це ж про щось свідчить! Нині  "Лтава" - потужна телерадіокомпанія, що посідає почесне місце в українському ефірному просторі і робить вагомий внесок у розвиток українського телебачення і радіомовлення.

Отож, коли було запропоновано екскурсію, я без вагань погодилася. І не дарма. Бо бачити на власні очі студійні декорації, спілкуватися із людьми, що творять історію нашого телебачення -- просто захоплююче! Мене не полишала думка: « Як цікаво тут!» До нових зустрічей, «Лтаво» !»

   Впровадження медіаосвіти в Україні– важлива складова для побудови у країні інформаційного суспільства. Я просто переконана, що співпраця школи, радіо та телебачення — це крок у майбутнє. А ми в нашій школі відкриваємо для себе цей дивний світ вже сьогодні!

Лариса Храпко, учитель української мови та літератури

Білицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1